У новелі Стефана Цвейга «Страх» звичайне подружнє життя раптом
перетворюється на пастку, з якої неможливо втекти. Ірена Вагнер, молода жінка
з добропорядного буржуазного світу, має все, що вважається ознакою щастя: дім,
чоловіка, дітей, спокій і достаток. Та одна таємниця, один необережний крок — і вся
ця впорядкована реальність починає розсипатися під тягарем невидимої загрози.
Після випадкової зустрічі з жінкою, яка знає про її зраду, Ірена опиняється у
владі страху. Відтепер кожен дзвінок, кожен погляд, кожен крок на вулиці здається
їй передвісником викриття. Вона ще живе серед звичних речей, але внутрішньо вже
перебуває в іншому світі — світі підозри, сорому, шантажу й болісного очікування
неминучої кари.
Цвейг із блискучою психологічною майстерністю показує, як страх поступово
заволодіває людиною, звужує її свідомість, позбавляє волі й перетворює приховану
провину на справжню муку. У цій напруженій історії зовнішніх подій небагато, проте
внутрішня драма наростає з кожною сторінкою, ведучи героїню до межі, за якою вже
неможливо відрізнити небезпеку від власного жаху.
«Страх» — прониклива психологічна новела про провину, шлюб, моральний
тиск і руйнівну силу таємниці. Це твір про те, як іноді найсуворішим суддею стає не
суспільство і не близька людина, а власна свідомість, що не дає сховатися навіть у тиші
власного дому